Конвалії
Літній дощ
Пелюсточка конвалії втішає око,
Така мала - та має граціозний силует.
Її тендітність - це не стиль барокко,
А просто для романсу є сюжет.
Конвалії - конвалії - чарівні пелюстки.
З весняної прогалини прийшли ви навесні.
Ваш аромат п'янить, а думки вітер віє
Про чарівні хвилини забуття,
І про кохання юна діва мріє,
Що пронесе у серці все життя.
Конвалії - конвалії - чарівні пелюстки.
З весняної прогалини прийшли ви навесні.
Квіти-перлини та тоненьких ніжках,
Зелене листя - ніжності взірець.
Юнак, що їх збере так трепетно і ніжно,
Напевно поведе кохану під вінець.
Г. Панфілова
Літній дощ
Налетіла чорна хмара, дощ залив усе село,
І липневої спекоти, ніби зовсім не було.
Барабанить дощ по даху,
Дзвінко б'є по кожнім цвяху,
Краплі щедро посилає у моє вікно.
Поховалися пташинки від дощу.
І струмочки потекли зі старого плащу.
Треба швидко заховатись, грім гримить!
Зараз блискавка ударить-лиш за мить!
Та не страшний літній дощик! Хай іде.
Він напоїть спраглу землю і пройде.
Так умиється земля і задзвенить.
Дощ пройшов, і вийде сонце через мить.
Г. Панфілова
Літо
Ось і літо вже прийшло,Сонце й радість принесло.
На пелюстках скрізь роса-
Це і є землі краса.
Колоски шумлять у полі,
На городі квітнуть бараболі.
Бджоли мед збирають залюбки,
З прохолодою води стоять ставки.
Квіти бавлять око різнотрав'ям,
Ніби, то художник розмішав всі фарби
Й полотно прикрасив візерунком,
На якому трави стоять струнко.
А берізкам у гаю тріпоче листя
Вітерець, що прохолоду із садка приніс їм.
Цвіт конвалії п'янить духмяний.
Сонця диск опівдні над селом стоїть рум'яний.
Літо-літечко! Чарівная пора.
На подвір'ї біга боса дітвора.
Дітлахам до школи не потрібно поспішать,
Під годинник рано-вранці не вставать.
Г. Панфілова
Про роботу
Я прийду до школи рано вранці,
Ще немає в класі вихованців.
Напишу на дошці тему й дату.
Як до кожної дитини відстань подолати?
Научити жити і творити,
Батьківщину, друзів і сім'ю любити?
Вчителю пройти життя не просто,
Коли очі дітлахів на тебе косять!
Свою душу вчитель розкриває
Й дітям по частинці віддає.
Його серце в справи поринає,
Не жаліючи життя своє.
Г. Панфілова
Мамина сорочка
Вишивала вишиванку мама сину.
І хотіла, щоби кожен колір захистив дитину.
Від поразки, зла, хвороби доля захищала.
Вишивала мама квіти й так собі казала:
-Рости, синку, дужий, мудрий,
Хай щастить, дитино!
Щоб прославив ти ділами рідну Україну!
Щоб про неї всюди знали і брати й недруги,
Наша славна Батьківщина відома повсюди.
Трударями і степами, що скрізь по Вкраїні.
Слави прадідів незламних українці гідні.
Люди сіють і жнуть зерно, пашуть землю красно,
Щоб держава процвітала і була прекрасна.
Не цурайся ж Батьківщини, любий мій синочку.
Одягай і носи гордо мамину сорочку!
Г. Панфілова
Про мою рідну бабусю
Я дивлюсь на квіти у садочку,
Ніби, то - бабусина душа,
Ніби я маленька у віночку,
А бабуся гостей зустріча.
Її дім, неначе на малюнку
Про веселе й затишне село,
Про щасливе й радісне дитинство,
Ніби смутку й зовсім не було.
То була бабусина заслуга:
Добрий борщ й солодкий м'ятний чай.
-Ми вже їдемо!-кричу я в трубку бабці.
-Швидше своїх внуків зустрічай!
І вона, забувши про хвороби,
Варить борщ і робить нам салат.
Ніби вчора це було насправді,
А сьогодні - 30 років вже назад...
Продали стару бабусину хатину,
І немає її гарних мальв,
Та думками завжди туди лину,
Хоч і не повернеш час, а жаль...
Г. Панфілова
Победная песня
Если жизнь меня загонит в рамки,
Я не буду плакать и страдать,
Научилась я давно в лицо беде смеяться,
Не кориться - просто побеждать!
Пусть на сердце боли и тревоги,
Я могу всё это одолеть!
Перейду высокие пороги,
Прикажу себе: "Не ныть! Не сметь!"
Жизнь даёт полеты и паденья.
У неё такой закон!
Будет праздник, взлёт, веселье,
Лишь преодолеешь невезенья рубикон.
Будь собой, когда и чтобы не случилось!
Не теряй ты совесть, добрый друг!
Уважение придёт к тебе, ты будь уверен,
По делам ведь судят всех вокруг.
Г. Панфілова
Весна
Конец зиме, конец страданьям.
Весна всегда в душе бодрит.
Скажу:"ПОКА!"я всем переживаньям
И счастье притяну, как весь металл магнит.
Дни стали веселей, и птичек звон искристый
Мне пропоет, что мир становится добрей,
И воздух ветра нежный, чистый
Заставит всех дышать быстрей.
Г. Панфілова
Про роботу
Я прийду до школи рано вранці,
Ще немає в класі вихованців.
Напишу на дошці тему й дату.
Як до кожної дитини відстань подолати?
Научити жити і творити,
Батьківщину, друзів і сім'ю любити?
Вчителю пройти життя не просто,
Коли очі дітлахів на тебе косять!
Свою душу вчитель розкриває
Й дітям по частинці віддає.
Його серце в справи поринає,
Не жаліючи життя своє.
Г. Панфілова
Мамина сорочка
Вишивала вишиванку мама сину.
І хотіла, щоби кожен колір захистив дитину.
Від поразки, зла, хвороби доля захищала.
Вишивала мама квіти й так собі казала:
-Рости, синку, дужий, мудрий,
Хай щастить, дитино!
Щоб прославив ти ділами рідну Україну!
Щоб про неї всюди знали і брати й недруги,
Наша славна Батьківщина відома повсюди.
Трударями і степами, що скрізь по Вкраїні.
Слави прадідів незламних українці гідні.
Люди сіють і жнуть зерно, пашуть землю красно,
Щоб держава процвітала і була прекрасна.
Не цурайся ж Батьківщини, любий мій синочку.
Одягай і носи гордо мамину сорочку!
Г. Панфілова
Про мою рідну бабусю
Я дивлюсь на квіти у садочку,
Ніби, то - бабусина душа,
Ніби я маленька у віночку,
А бабуся гостей зустріча.
Її дім, неначе на малюнку
Про веселе й затишне село,
Про щасливе й радісне дитинство,
Ніби смутку й зовсім не було.
То була бабусина заслуга:
Добрий борщ й солодкий м'ятний чай.
-Ми вже їдемо!-кричу я в трубку бабці.
-Швидше своїх внуків зустрічай!
І вона, забувши про хвороби,
Варить борщ і робить нам салат.
Ніби вчора це було насправді,
А сьогодні - 30 років вже назад...
Продали стару бабусину хатину,
І немає її гарних мальв,
Та думками завжди туди лину,
Хоч і не повернеш час, а жаль...
Г. Панфілова
Победная песня
Зимняя соната
Я сяду в поезд и уеду в зиму,
В волшебный мир, где ждёт меня мечта.
Я не желаю жить на половину,
И мир не тот, и я уже не та.
На сердце шрамы от прошедших болей,
Но я забыла и простила всех.
И наслаждаюсь каждой прожитой минутой...
Не радоваться жизни-это грех.
А зимний поезд мчится днем и ночью,
И я забуду, что тревожно жгло.
Снег заметает все следы на почве,
Там, где болело, выросло крыло...
Душа крылатая перелетит преграды.
Ей гул ветров, как детям колыбель.
И хочет получить она в награду
Тепло и нежность от души твоей.
Переплетенье душ-любви соната,
Лишь небеса решают, как нам жить.
Влюблённым душам лишнего не надо.
Им хочется нектар из счастья пить.
Г. Панфілова
Философия жизни
Что от жизни ждать? Никто не знает...
Может быть полёт, а может-камнем вниз.
С детства мы наивно начинаем
Нашей жизни длительный круиз.
Хорошо, когда ты сможешь
Заслужить у Бога три кита,
Чтобы жизнь тебе послала:
Семью, детей и Божие врата...
Г. Панфілова
Осень-шалунья
Осень постучит в моё окошко.
Спросит:"Рада ли ты мне?"
Скажет:"Всё засыплю золотом янтарным,
Я примчалась, чтоб побыть с тобой наедине.
Приходи же в парк осенний,
Там сегодня будет бал листвы,
Будет ветер петь под звуки флейты,
Понесутся в высь любви мечты..."
Осень так вскружила голову мечтами,
Свежим ветром, ароматом трав.
Очень хочется кружиться с облаками,
Петь, шалить, усталости не знав.
Говорят, что осень-время грусти.
С этим я совсем не соглашусь,
Вспомню образ милого сегодня,
И тихонько сразу улыбнусь.
Осень, осень,ты щедра любовью,
Так легко и просто быть с тобой,
Ты несёшь такие в душу чувства,
Что приятно будоражат кровь.
Г. Панфілова
Україна
Де легко дихати на повні груди всім.
Про свою гордую й величну Україну
У цьому вірші я усьому світу розповім.
Безкраї ниви і степів простори,
Спів жайворонка в небі над селом,
А ще Азовське й Чорне море,
І човен на Дніпрі хлюпочеться веслом.
Виходжу вільно я в пшеничне поле,
П'янить духмяних квітів аромат.
Тобі, моя земля, не зраджу я ніколи!
Милуюсь небом, сонцем, горами Карпат.
Пройду я землі півдня, поверну на північ,
Промандрувати зможу всі краї,
Але найкраща, наймиліша радість-
Це є повернення до рідної землі.
Люблю тебе, від краю і до краю:
Зимову, літню й з проливним дощем,
Я кращої землі нікому не бажаю,
З узваром, салом й запашним борщем.
Г. Панфілова
Комментариев нет:
Отправить комментарий